20

ПРОВІНЦІАЛІЗАЦІЯ

Росія відрізає себе від світу

і за собою Україну тягне.

Невже Україна прагне

уподобитись сателіту?

Гляньмо правді у вічі –

Україна на узбіччі.

Згубний шлях провінціалізації

веде на маргінес цивілізації.

Потрібні зміни,

а не гоп-стопи –

курс на європеїзацію України

і українізацію Європи.

Україна самобутня

в Європі не присутня.

Україна для Європи – монета розмінна,

Європа без України неповноцінна.

В цей час трудний

я чую звук трубний,

чую глас небесний:

Україно, воскресни!

21

РОСІЯ І ЄВРОПА

На аркані з «дружніх» уз

Росія нас тягне в Митний союз:

вона має таку фанаберію

інтегрувати Україну в імперію.

Європа кидонула нас в Бухаресті

і водить за носа в Брюсселі –

настали часи невеселі:

Україна розп`ята на перехресті.

22

ГЕОПОЛІТИЧНА ВОЛОКИТА

Народ, що повстав за державу свою,

перемогу здобуває в геополітичному бою.

Триває геополітична волокита,

ще недопита випробувань оковита –

хитається наша «еліта» та її свита,

ідентичність наша розхитана, розмита.

Якщо в Європу йдемо, хлопе,

недотепо, недоросторопе,

то треба йти щодня –

там наша демократична рідня.

Європа – це простір свободи індивіда,

де політична культура служить за гіда.

З Європою, доморослі недоріки і перебенді,

у нас хріновий модус-вівенді.

23

ВИКРАДЕННЯ ЄВРОПИ

Коли Європа до нас повернулась обличчям,

ми до неї повернулись мурлом –

антагоністичним протиріччям,

спровокованим фуфлом.

Васали, вандали, маргінали

Європу в нас украли:

хто рішати дав тобі право

історичну долю народу, халяво?!

У нас украли минуле –

затулене, замулене, зсутулене

і крадуть майбутнє -

попутнє, відчутнє, незабутнє.

Наш антиєвропейський політикум

виставив Україну на глум:

наша неєвропейськість фатальна,

брутальна, ізолювальна.

Шлях в Європу прокладається не угодами,

а вільними індивідами і вільними народами.

Згаяних літ втрачено лік:

в протилежний від Європи бік

рухається Україна

чи її затягує трясовина?!

24

УКРАЇНА «МІЖ»

Як у горла ніж –

Україна «між»

серед велелюдних роздоріж.

Україна в шпагаті:

надто бідні і надто багаті,

недодруг і недосусід,

не Захід і не Схід.

Куди вас подіти,

політичні гермафродити?

Той, хто пустив Україну в обмолот,

впав в найтяжчий гріх, –

політичний банкрот,

що здійснив переворот

і зрадив нас усіх.

Ми поставили на кін

державу, що ледь звелась з колін:

в неї ноги тремтять, як у лошати,

яке облизує мати.

Влада діє безшабашно –

за Україну страшно.

Скажіть мені без ідіосинкразії,

яка у нас перспектива:

без демократичної Росії

вільна Україна можлива?

Де та Аріадна, яка вже завтра

виведе Україну з лабіринту Мінотавра?!

25

УКРАЇНА БЕЗ УКРАЇНЦІВ

В Україні за часів есесесер

українців при владі

було більше ніж тепер –

не здамо влади ні п’яді!

Самі себе славлять

і нами правлять

етнократи-аутсайдери

та їх спічрайтери.

Карлики політичні –

егоїстичні, автократичні –

душать свободу,

права людини і права народу.

Все менше українців при владі –

українофоби тому раді.

Можливо слід проявити «турботу»

і титульній нації виділити квоту?!

Нацмени стають нацистами

чужої держави,

повзучими сепаратистами,

холуями імперської справи.

Палять наші постулати

знавіснілі герострати,

готовий спалити Державності Храм

його величної нікчемності хам.

Невже після стількох поколінь борців

ми не вирвемось з полону манівців

і будем жить в Україні без українців?!

26

ГРОМАДЯНИ ВОРОГИ

Іспитує нас

тривожний час.

Діють у зловісній тиші

України вороги найлютіші

її громадяни – російські націоналісти,

колабораціоністи, комуністи, опортуністи,

та банальні пофігісти –

не українці,

а наші чужинці.

Є ми і є вони – ті,

хто прагне кожну мить

Україну в «русском мірє» розчинить,

як цинк в соляній кислоті.

В цьому не наша вина –

така логіка історичної драми:

їх війна з нами –

це вже наша війна.

Ти не громадянин,

а поганин –

по духу сучий син,

на жаль, ти не один.

Відповідь моя проста:

не хочу об вас поганити уста.

Своїх ворогів я можу простити,

але ворогів України не можу любити, -

не буду з цього робити секрета,

прости мене, Ісусе із Назарета.

27

УКРАЇНОФОБИ

Шаленіють українофоби

різного штибу і різної проби.

Сповнені злоби

низьколобі особи

нелюдської подоби

в хворобливому ознобі

не полишають спроби

деукраїнізації

та дезінтеграції нації.

У них свої штандарти,

стандарти і жарти,

вони в азарті…

Шануймося, бо вони того варті.

28

ЮКРЕЙН - НАША!

По «долгу служби»

на нас виливають помиї

і затягують зашморг «дружби»

навколо нашої шиї.

Ми опинились в ситуації

політики диктату і дискредитації.

Для тих, кого тішить імперська млість, –

незалежна Україна, як в горлі кість.

В нас є шанс:

імперії зникають назавжди,

імперії зникають насправжки –

їм непритаманний ренесанс.

Ми здійснили прорив –

почався історичний приплив.

В Україні нема вакансії

для російської експансії.

В найми не здамо Вітчизну –

нашу матір єдину і різну –

щоб знову нас, як на зло,

під когось не занесло

в епоху свавільну,

похмільну і божевільну.

Знову моє серце закалатало –

суне темна і груба сила:

сміття Варшави стало мало,

грязь Москви рясно вродила.

Нам Україна дорога –

не отримаєте ніфіга!

Ваша – Раша,

Юкрейн – наша!

29

Нація існує як держава

ПОВЕРНЕННЯ

Віра в падіння імперій

наймістичніша з містерій.

Вічний порив до волі,

до щасливої долі –

вічний порив

здійснити прорив!

Наші небеса до нас нахилені –

сяйвом незалежності окрилені,

очумлюється народ

од лихих заброд.

Свобода показала свій лик:

історії реверанс

український ренесанс –

незалежність як виклик,

як вирок, як шанс.

Крізь століття мольби і журби,

слави і ганьби

у священній боротьбі

триває повернення України собі.

Повернення до свого коріння,

до свого древа, до свого насіння,

до свого стремління і поклоніння,

від покоління до покоління.

Повертаються ідеали

ті, що предки кров`ю писали,

і здобували славу

в боротьбі за кревну справу.

Від Сяну до Дону

повертається Україна з чужини додому.

30

ФЕНІКС НАЦІЇ

Нація не щезне –

вона з попелу воскресне.

Фенікс нації

постає з попелу патріотизму,

з огню самоідентифікації

й подвигу стоїцизму.

Патріотизм – почуття релігійне,

благоговійне і чудодійне.

Національна ідея – річ інтимна,

вона в серці, а не в голові,

як любов, нестримна,

доки ми живі.

Національний інтерес

до нас приходить з небес.

Любов до Батьківщини –

найвища еманація любові:

чуття общини

у нашій крові.

Бентежний дух спільноти

нас кличе до роботи.

Активної українськості

ідеологічна зброя –

почуття національної гідності,

як людської гідності прояв.

Запорука незалежності –

почуття національної приналежності.

Загартована в горнилі героїзму

сталь патріотизму

не піддається політичній корозії

й духовній ерозії.

31

МУКА ІДЕНТИЧНОСТІ

Ідентичності мука –

незалежності запорука.

Незалежність держави –

не гра уяви:

єдина країна – єдина політична нація

або нескінченна прострація.

В муках самоідентифікації

відбувається народження нації.

В якості домінанти

загарбники і окупанти

запускали процес денаціоналізації,

як інструмент ополячення чи русифікації.

Шлях русифікації

веде до інкорпорації

України до складу Росії

без анестезії,

в стані амнезії.

Всі імперії злочинні,

як колись, так і нині.

Росія в неоімперію нас тягне.

Чого вона прагне?

Знищити українську ідентичність,

викорінити нашу автентичність.

Три з половиною століття

триває це лихоліття.

В Російській імперії

заборонена була українська мова –

гігантська машина жандармерії

обрушила репресії проти слова.

Завжди була в українськості

презумпція винуватості.

Ми потрапили в ситуацію,

ми нарвались на антагонізм…

Нищити український націоналізм –

значить нищити українську націю.

Український націоналізм –

це активний патріотизм:

в ньому відсутня зверхність і зневага,

в ньому присутня любов і відвага.

32

ВСЕУКРАЇНСЬКА ТОЛОКА

Державності основа –

ідентичності розбудова

шляхом трансформації

від популяції до нації.

Всеукраїнською толокою

будуємо Державності Собор,

політичною морокою

долаючи компрадор.

Суть українізації

у творенні єдиної нації,

суть демократизації

в суцільній громадянізації.

Творити націю –

значить творити історію,

трансформуючи ситуацію,

вийти на нову траєкторію.

Гуде свободи дзвін –

до звитяги кличе він,

доки над нами

епоха не поросла бур`янами.

Попри всі провокації

в Україні воскрес

Бог нації –

національний інтерес.

Сутінки в Україні

вранішні, а не вечірні:

Собор Державності виростає на руїні,

долаючи труднощі неймовірні.

Кличуть за собою

з пітьмою стати до бою

амбітні, заповітні

вогні досвітні.

33

РІЗНІ І ЄДИНІ

Ми різні і єдині

в соборній Україні.

Несхожість не паплюж всує:

відмінності – золота жила,

творча сила,

що єдність формує –

утверджуючи красу і ясу,

навскіс, наперевіс

від нонсенсу до консенсусу

через компроміс.

Ударимо по кризі

в єдинім здвизі.

Водночас і повсякчас

ідея державності об’єднує нас:

українці – всі в Україні сущі,

в гущі, пущі, тьма-тьмущі,

кожен в своїй шкаралущі –

значущі, невсипущі, невмирущі.

Скажу без викрутас:

настав наш час.

Тонко відчувають тямущі

державності флюїди цілющі.

Звучить народу глас:

ідея державності об’єднує нас!

34

ОДНА КРАЇНА – ОДНА УКРАЇНА

«Дві України» –

одна велика дурниця,

міфологічна небилиця,

сплеск містифікаційної піни.

У нас земля одна

і небо над нами одне –

це не мана

і це не мине.

Україна одна,

дві України – болото без дна.

Одна країна – одна Україна,

одна громадянська нація,

а якщо дві, –

то підступна провокація,

плюралізм в одній голові,

шулерська карта в рукаві.

«Дві України» –

це державності руїни,

еліти тяжкий гріх.

Україна одна для всіх,

мертвих і живих,

сущих в ній –

одній, одній, одній!

35

БАТЬКІВЩИНА

Одна-єдина Україна –

наша спільна Батьківщина,

наша Вітчизна,

наша Материзна,

наша Дідизна:

це ніколи не мине

і нікого не обмане.

Живи з думою про Вітчизну –

нашу рану наскрізну.

Прийде пора –

згине мара,

мине мана –

доля сумна,

загоїться рана –

зникне фата-моргана.

36

ДЕРЖАВНИЙ НАРОД

Виборовши свободу

людьми, грудьми, кістьми

з себе стерли ми

клеймо бездержавного народу.

Хто раба в собі зборов,

той ідеологічно здоров:

не встромляй голову в ярмо –

на тобі поставлять клеймо.

Не плати меншовартості дань,

про національну гідність не забудь,

українцем стань –

громадянином будь!

Ім`я України не згадуй всує –

воно благословенно:

нація повинна доводити щоденно,

що вона існує.

Ми не бидло і не хамло:

стерли з себе ми

бездержавності тавро

і стали людьми!

37

Держава існує як мова

МАГІЯ СЛОВА

Нація існує як держава,

держава існує як мова –

рідна, неповторна, тужава

в магії кожного слова.

Мова – Всесвіт духу,

символ його вічного руху.

Розп’яте на папері слово

воскресає знову і знову.

Словом створений світ

живе тисячі літ.

38

СВЯЩЕННИЙ ГРААЛЬ

Українська мова –

наша Стіна плачу:

без рідного слова

я нічого не значу.

Національний дух –

наш Ковчег Завіту,

український Дідух

з усього світу.

Національний інтерес –

наш Символ Віри,

мірило кожної міри,

в майбутнє експрес.

Патріотизм –

наш Священний Грааль,

нескінченний героїзм

і нескінченний жаль.

Незалежність –

наша Неопалима Купина,

політ мрії у безмежність

над прірвою без дна.

39

ПЕРШОЮ ВМИРАЄ МОВА

У кожному слові,

в огромі мови –

духовності енергетика,

нації синергетика.

Наша мова –

наша держава,

королівство слова,

свята справа.

Набирає обертів спецоперація –

української мови маргиналізація.

Під тиском русифікації

мову титульної нації

заганяють в резервації.

Агресивна русифікація –

денаціоналізації основа:

коли гине нація,

першою вмирає мова.

Коли мова себе забува,

вмирають слова.

Шепчу знову і знову

нашої молитви смисл сакральний весь:

хліб наш насущний – нашу мову,

дай нам днесь.

40

ДРУГА ДЕРЖАВНА МОВА

Мова – генотип автохтона,

нації надійна оборона,

національного духу оплот,

а потім вже армія і флот.

Рідна мова – нації бастіони

на останньому рубежі оборони:

накладаючи на мову вето,

її заганяють в гетто.

Друга державна мова –

культурного імперіалізму основа,

засіб русифікації,

колонізації та інкорпорації.

Неоімперське панування –

це етнокультурне домінування.

41

ДОСИТЬ ПРОСТОРІКУВАТИ

Досить просторікувати і пророкувати,

мовляв, скоро зникне українська мова, –

досить нас провокувати

на любов до рідного слова.

Доки буде Україна –

буде мова її солов’їна:

Україна буде стільки літ,

скільки існуватиме світ.

Музика слова –

національного духу Храм:

Україна існує там,

де звучить українська мова.

Якщо патріотизм тобі пече,

якщо тебе дістали лукаві витії –

підстав свого життя плече

під звисле небо національної мрії.

Не міняй країну –

зміни Україну!

Рідний край –

для серця рай.

Коли на вухах повно лапші,

просторікам дулю всучи

і криком душі

про Україну мовчи.

Звисле небо знесилене

буде окрилене.

42

УКРАЇНА ЯК СВІТОГЛЯД

Не існує нації

без самоідентифікації:

Україна як світогляд,

як світосприйняття,

як внутрішній погляд,

як серцебиття,

як почуття, як відчуття,

як самоусвідомлення до самозабуття.

Чую в гущі і в глуші:

Україна – стан душі.

43

Від верховенства влади до верховенства права

ВПЕРЕД У МИНУЛЕ

У минуле ведуть майбутнього сліди:

вертаються часи, що загули, –

нас знову тягнуть туди,

де ми вже були.

Нинішні «реформи» і зміни,

утиски свободи і демократії –

це диктатура плутократії

плюс путінізація України.

Каток авторитаризму

чавить демократії харизму,

на кілок владної вертикалі

насаджені вольності скрижалі.

Очевидні огидні вади

узурпації влади –

здійнявши політичну піну,

Партія регіонів приватизує Україну.

Замість тоги реформатора

Янукович приміряє френч диктатора.

44

ЕСЕСЕРИТЬСЯ

Я живу

в країні дежавю.

Опромінені радіацією радянізації

законодавчі новації.

Ігнорується демократичний процес,

у правлячої партії риси капереес.

Куди далі йти?

Ми за крок від шостої статті.

Президент скидається на генсека –

велике цабе і велика бека.

Правоохоронці – опричники царя:

живих хапає мертва система стара.

Проблема існує сакральна:

функціонує машина каральна,

а не механізм захисту прав –

незалежно від статусу і підстав.

Без всякого вагання

право на мирні зібрання

владою фактично скасовано:

ведіть себе, громадяни, дисципліновано!

Самоцензура знову входить в моду –

опіум для народу.

Органи безпеки – джерело небезпеки

для прав людини і прав нації:

функції їм невластиві і далекі –

спонука до внутрішньої еміграції.

Найгірша псота –

хижий писок сексота.

Наша держава –

наша вава,

біль в голові і в серці скалка –

проти пса демократії палка.

45

ВЕРХОВЕНСТВО ВЛАДИ

Режиму очевидні вади:

замість верховенства права

верховенство влади

і поліцейська держава.

Не плід уяви,

а обставина важлива:

без правової держави

демократія неможлива.

Демократична держава –

це верховенство права,

а не верховенство влади,

це самоврядування громади.

Верховенство влади –

синекурні посади,

чиновників орда

і на демократії узда.

Верховенство влади –

лукаві тиради,

брехні барикади,

популізм без пощади,

цинізм зради,

вакханалія безчинства

в системі судочинства,

замість стримувань і противаг

плутократичний ареопаг…

Нас водить мара –

на власну дорогу вийти пора.

Суму щем в серці ссе –

слід переосмислити усе:

державу перезаснувати,

новий лад конституювати.

Верховенство – праву,

народу – державу!

46

ВЕРТИКАЛЬ

Продолжение »